08.11.22. До дня української писемності і мови

     Вітаю дітей середної та старшої груп!

    Заняття складається з тематичного  відео «Українська мова і музика».

    

    Далі до Вашої уваги конспект тематичного заняття «Барвінкова, веселкова українська рідна мова».

    Мета: донести до дітей  красу і багатство україн­ської мови;  формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава, розвивати вміння співати без крику та напруження , вміння декламувати вірші, ритмічно рухатися під музику;

вихо­вувати   почуття любові до рідної мови, рідного краю, його традицій, бажання берегти свою національ­ну культуру, бути патріотами своєї держави.

 

Обладнання і матеріали:

Скриня,  шаровари, черевички, книжка, гостинці, шапка, рушники, музичний центр, ноти, аудіо матеріали.

 Кривий таночок

«Діти  України» муз. і сл.. Ю. Михайленко

«Шевчик» муз. і сл.. В. Верховинця

« Повішу я колисочку» укр. нар.

 « Козачата»  сл. О.Яворської  муз. М.Ведмедері. 

 

 

Хід розваги

 

Діти кривим таночком заходять до зали і зупиняються півколом

Ведуча:

Шановні діти! Запрошуємо вас до нашої господи - на сіль, хліб, на щире слово, бесіду мудру, свято наше - торжество рідної мови. Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна. Наша мова прекрасна, барвиста, наче дощова веселка .
Діти:

Раді ми вас привітати,
Бо у нас сьогодні свято –
Будем нашу рідну мову шанувати.
 

Ми малі, та всі ми друзі,
Ми одна родина,
А найбільша наша мати

Рідна Україна.

Україна - рідний край
Поле, річка, зелен гай.
Любо стежкою іти.
Тут живемо я і ти,

                                             Пісня:       «Діти України »

                                                            Сідають на місця
Ведуча: Наш рідний край - Україну не можна уявити без ніжної калини, вишитих рушників, без гарної української пісні,  ( Чути спів здаля) Чуєте, яка гарна пісня, це хто ж до нас поспішає

                                            Заходить Бабуся  

 

Бабуся

Добрий день,

мої малята чепурненькі,

І біляві, і чорняві, і руденькі,

І великі, і маленькі,

І вертляві, і тихенькі!

Радо вас я тут вітаю,

Всім здоров'ячка бажаю.

  Привітно всміхаю­чись дітям, Бабуся  сідає на лаву й розправляє фартуха на колінах.

Ведуча:

Добрий день, Бабусю. Ви знаєте , що прийшли до нас на Свято Української мови ?

 

Бабуся.

Люблю рідну Україну,

Край наш веселковий,

Люблю нашу мелодійну

Українську мову.

Люблю наших діточок,

Українців зроду,

І шаную добре слово

Нашого народу.

 Так, звісно, знаю , що у вас свято. Мене сюди запросив мій онук Петрусь, ви його не бачили?

           З'являється Пет­русь   одягнений стильно, по  сучасному, в бейсболці на голові

Петрусь

Агов, Бабусю, Бабусю,

Це я, твій Петрусик!

На свято сюди я  заскочив

І казку послухати хочу.

Бабуся. Петрику, а чому ти не привітався як слід?

Петрусь (плескає її по долоні)

Привіт, Бабусенько, привіт!

Ось який я, “перець” новомодний,

Вітаюсь по-сучасному сьогодні.

І “прикид” у мене крутий,

О-ба-на, я українець новий!

Бабуся (здивовано).

Я тебе не зро­зуміла — де ти слів таких набрався?

Якось дивно ти зі мною привітався.

Петрусь. Бабусю, ти що — не ди­вишся кіно? Якщо телевізор подов­гу дивитися, усіх цих словечок мож­на швидко навчитися.

Ведуча:

То треба ж дивитись не все підряд,

А добре й цікаве для вас, малят.

А щоб розумним бути,

Книжки треба читати

Та мову свою власну

Ретельно пильнувати.

Іще маєш, Петрусю, навчитись

Чемно вітати старших за віком

На радість батькам і бабусі на втіху.

Петрусь

Гаразд, я зараз виправлю

Помилку свою

І чемно привітаюсь —

Бабусю ж я люблю.

Вийду за двері, причепурюся

І до бабусеньки

чемно звернуся.

                                                        Виходить

Ведуча: А поки Петрусь повернеться давайте пригадаємо вірші про мову.

Діти:

Українська моя рідна мово,
В кожнім слові твоїм - цілий світ!
Бачу барви у нім веселкові
І калини червоної цвіт.

 А ще небо блакитне, бездонне,
Ясне сонце, й пшеничні поля,
Плескіт рік, шум гаїв невгамовний –
Вся моя українська земля!

 
Українська моя рідна мово,
Не одна тобі тисяча літ!
Таке ж давнє твоє кожне слово,
Як і весь різнобарвний наш світ

 

 

 Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс — лісок — лісочок,
Пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс,
Є іще й барак.

 

І така ж розкішна і гнучка, як мрія.
Можна звідкіля і звідки,
Можна і звідкіль,
Є у ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль..

 
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата,
І за все це, мово, дякуєм тобі.

 

Ой, яка чудова,світла і багата
українська мова,мова мами й тата!
Мова мами й тата, діда і бабусі.
Знаю її добре, ще краще навчуся.

 

 

Як нема без зірок небозводу,  
Як блакиті без сонця нема,  
Так і мови нема без народу,
і народу без мови нема.

 

Мова рiдна, слово рiдне!  
Хто вас забуває,  
Той у грудях не серденько,  
А лиш камiнь має.  

Як же мову ту забути,  
Що нею учила  
Нас всiх ненька говорити,  
Ненька наша мила.  

Ой, шануйте, поважайте  
Рiднесеньку мову,  
I навчайтесь розмовляти  
Своїм рiдним словом.

                                                      Стук у двері

 

Ведуча:. Хто ж там стукає?  

Петрусь:

Добридень, дорога Бабусю!

Це я, онучок твій, Петрусик,

Прийшов до тебе гостювати.

Бабуся

Який ти, онучку мій,

Гарний та чемний,

Вітаєшся лагідно,

Любо, приємно!

Ведуча: Молодець, Петрусь. Запам’ятай: “Добре слово Краще за пряник медовий".

Петрусь. Ой, як   ціка­во сказано!

Ведуча: Це не я, а народ наш такі прислів'я склав, і в них він усю мудрість свою зібрав. Ось послухай: “Народ скаже, як зав’я­же” — це ще одне прислів’я народ­не. А ти, хлопче, мовчиш чомусь. Сам хоч якісь прислів’я знаєш? Пригадай. Мабуть, нічого не знаєш, ай-ай-ай!

Петрусь:  

Дайте подумати, не заважайте.

Я думаю, думаю, заче­кайте. О, згадав! “

Comfy - намбер ван по домашнім гаджетам!

 Бабуся. То ж не прислів’я, а рек­лама телевізійна. Прислів’я — це стислий, мудрий вислів, який збері­гає в собі досвід усього народу.

Петрусь

На жаль, нічого мудрого

Не можу пригадати.

Напевно, доведеться

До діток нам звертатись.

Ведуча:

Любі діти, підкажіть

І прислів’я розкажіть!

                                             Діти промовляють народні прислів’я,

 

“ Приємне кожне слово — цвіте, як сад у мові".

“ На світі все мина­ється, а добре слово лишається ”.

“ Зі слова починається людина, із мови починається країна ”.

“ Рідна мова — чарівниця, душі народної скарбниця".

Петрусь. Я теж пригадав прислів’я:  «Рідна мова моя — наче пісня соло­в’я»

 Ведуча: Рідна мова! Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні.

 Хіба ще хтось уміє промовляти такі слова як наші українські мами? Народні колискові

 пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ніжністю і простотою.

Давайте й ми заспіваємо колискову.

                                           

Колискова: Повішу я колисочку»

 

Петрусь. Бабусю, я знаю, що в тебе є дивовижна скарбниця — твоя старенька скриня-чарівниця.

Бабуся  Так, так, я у свою скриню цікавинки різні складаю. Ось поглянь — це український козаць­кий одяг. Він нам про славне козаць­ке життя розповідає. Кожна річ своє призначення має. (Виймає зі скрині по одній речі). Ось червоний пояс- кушак— ним підперезувався справжній... (Діти: — Козак!) А ось ша­ровари просторні — їх одягали ко­заки... (-Моторні!) А ось шапка он яка — справжня шапка... (- Козака!)

Ведуча:

А у нас  хлоп’ята —

Справжні козачата,

Гарно співають

Україну прославляють.

Сідай Петрусь дивись,

Завзяттю в них повчись.

                                            Пісня: «Козачата»

 

Ведуча: 

Бабусю,  а що в тебе ще є у скрині?

Бабуся  

Там бачу книжечку якусь.

її нам витягне Петрусь.

Ведуча: Книжечки  для дітей пишуть письменники та поети. Давайте і ми з вами на мить станемо поетами і пограємо в цікаву гру.

                                             гра «Вчимося бути поетами»

Дібрати рими до слів:

дівчинка йшла і цукерку … (знайшла)
місяць заглядає, спати … (заважає)
Дівчинка маленька, сукня …. (гарненька)
Квітка з пелюстками, як спідниця в … (мами)
Птаха крила розправляє, в краї далекі … (відлітає)

Зайчик стрибав, з пеньочка ….(Упав)

Ми  вітаємо усіх, хай луна дитячий ….(сміх)                                         

 

Ведуча: діти, а ви любите слухати смішні історії?

Бабуся.   Петрусю, а ти знаєш якусь смішинку?

Петрусь. Так, я смішинок безліч знаю.

Ось послухайте мій вірш -смішинку

й відпочиньте хвилинку.

 

 

 

Думали, що порося

Біля хати сіло,

А впізнали Петруся,

Як потерли милом

 

Бабуся (сміється). Ну й насмішив мене, розвеселив. Ти влучно розка­зав, гарно пожартував. А ви, діти, веселики - смішинки знаєте? Укра­їнські жарти полюбляєте?

                    

— У вас зуби є, дідусю? — онучок питає.

Дід журливо посміхнувся: — Вже давно немає.—

Це почувши, хлопченятко зраділо без краю:

Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.

 

 

Пожалійте, люди, карапуза Сашу:

Дуже він не любить їсти манну кашу.

Каже: — Як пожежником стану я колись,

Потушу пожежі, де б не зайнялись.

Тільки магазина я тушить не стану,

Де мені купує мама кашу манну.

 

 

 

Лягай спати вже, онучку,— дід говорить басом.

— Я, як був таким маленьким, лягав з курми разом.

— А онучок зубки скалить: — Як же ви там спали?

Як ви з сідала, дідусю, додолу не впали?

 

Ведуча: Бабусю,  давайте заглянемо до вашої скрині.

Бабуся: Петрусь,  допоможи  (дістають чобітки)

Петрусь: нічого не розумію, для чого тут чобітки?

Бабуся: Колись, у давнину, збиралися хлопці і дівчата гуртом на вечорниці, вони співали , танцювали, жартували в ігри грали.

Ведуча: А ми з дітками теж знаємо цікаву гру « Шевчик», про шевчика, який майстрував чобітки. Давайте пограємо.

                                                           гра «Шевчик»

 

Петрусь: (пританцьовує біля скрині й ненароком зачиняє її).

 Ой-ой-ой, що ж я наробив? Скриню зачинив, а там, у глибинці, лежать гостинці. (Напружу­ючись, намагається відчинити). Ой, не можу! Хто ж допоможе?

Бабуся. Петрусю, щоб скриню від­чинити, треба її чемно попросити. Слова чарівні, хороші пригадати не важко...

Ведуча: Діти, давайте пригадаємо такі слова (“про­шу”, “будь ласка”). Ану ж бо, діти, всі разом попросимо, скажемо “будь лас­ка”, щоб наша скриня відчинилася.

Петрусь із Бабусею легко відчиняють скриню. Бабуся виймає звідти пакунок із коржиками та бубличками й роздає дітям.

Бабуся. Частуйтеся, малята, смач­неньким та не забувайте дякувати гарненько. (Діти: — Дякуємо, Бабусю Ма­русю!) А тепер прощавайте, дітки, прощавайте й мою розповідь запа­м'ятайте.

Петрусь. До побачення, друзі! Нашій зустрічі кінець, а хто слухав — молодець!

    І на останок консультація для батьків «Використання музичної гри в життєдіяльності дитини».

        До нових зустрічей!

    

 

«Використання музичної гри в життєдіяльності дитини»

Музично–ігрова діяльність доступна всім дітям. Залучення дітей до музично–ігрової діяльності, а не лише до сприймання музики, дуже корисне для їх загального художнього розвитку, відповідає природним потребам і можливостям дітей.

Під час музичної гри формується художня культура дітей, їхня здатність оцінювати явища дійсності, виховується естетичний смак, збагачується світовідчуття: розвиваються асоціативна уява, сенсорна, емоційна, інтелектуальна сфери дітей, їхні творчі здібності, що дають дітям можливість створювати красу самостійно.

Музична гра є формою творчості. Це невичерпне джерело вражень, думок, емоцій, дій, запитань, способів розв’язання різних проблем. Завдяки музичній грі у педагогів та батьків виникають необмежені можливості у створенні умов для прояву творчих сил дитини, а тому музична гра ніколи не перетвориться на іграшку з вичерпаним потенціалом. Навіть при наявності встановлених правил, норм, певній регламентованості ігрових дій кожна музична гра надає дітям змогу бути творцями, зокрема естетичних цінностей, отримувати задоволення  від власних духовних сил, створювати нову естетичну реальність, частиною якої є вони самі. Таким чином забезпечується єдність самопізнання( дослідження власного духовного світу через музику), самовираження (реалізація етико – естетичних ідеалів) і самоствердження(заява через мистецтво про себе як про особистість, про багатство своїх почуттів та силу творчої енергії) дітей.  

Музична гра дає дітям змогу відчувати світ серцем, пізнавати його розумом. Музична гра може бути формою організації навчання, методом набування і закріплення знань, засобом виховання морально – вольових якостей.

 

Пропонуємо до уваги батьків такі ігри музичної спрямованості:

«Подоляночка»                                       4. «Диби, диби, дибки!»

«Ой, Василю, товаришу!»                     5. «Садівник і козенята»

«Впізнай за голосом»                             6. «Гуси - лебеді»